Яковлівський ліцей Мереф'янської міської ради Харківської області

Птах щастя, або як зробити вашу дитину щасливою

Наприкінці 80-х рр. минулого сторіччя я наполегливо працював над створенням школи, у якій не було б невстигаючих учнів. Ідея створення такої школи витала у повітрі, і мені здавалося, що ось-ось, і в мене вийде. Це повинна була бути школа, де діти легко і з радістю навчаються, запам’ятовують навчальний матеріал легко у грі, успіх супроводжує навчання, і все шкільне життя суцільне дитяче щастя і радість.
Пройшли роки, мені дійсно вдалося створити таку школу, і не одну. Тільки шлях до дитячого щастя виявився куди складніше, чим мені видалося тоді – на рубежі 80- х і 90- х років.
Нас, педагогів, тоді хвилювала одна дуже важлива для всіх проблема: звідки беруться двійки? Чому одні діти навчаються добре, а інші - погано? Відповідь на це питання видатні педагоги давали по-різному. Одні розробляли складну методику навчання (Шаталов В.), інші створювали цілу технологію розвиваючого навчання (Эльконін, ), треті вважали, що учні повинні поринати в предмет і вчили дітей наукам по черзі – блоками (Щетинін). Треба сказати, що практично все, що було створено тоді, працює й зараз.Мої пошуки привели мене до життя дитини в ранньому дитинстві. Я бачив, що діти приходять до першого класу по-різному підготовленими до навчання й до шкільного життя. Одні вже читають і рахують, інші ще далекі від цього. Одні ходили в дитячий садок і легко спілкуються з дітьми й дорослими, інші – домашні діти – замкнені й соромливі.
Я думав тоді, що якщо привести їх до старту в освіті на рівних – то успіх буде супроводжувати всіх напевно. Усе виявилося значно складніше. Великий вплив на формування моїх поглядів здійснила видатна жінка – лікар, професор- неонатолог Лихачова Аза Сергіївна. Завдяки численним зустрічам з нею, її терплячим просвітницьким бесідам із мною, я почав розуміти дійсні причини неуспішності дітей. Я назавжди засвоїв, що вчитель, як втім і батьки, повинні добре знати й розуміти не тільки соціальні та психологічні аспекти сімейного життя, але впевнено орієнтуватися в медичному аспекті питання.
Усе це – мої знання й мій майже сорокалітній педагогічний досвід – я постараюся передати в цій невеликій серії статей.Якщо хочете, щоб Ваша дитина була щаслива – любите її. По великому рахункові більше нічого й не потрібно. Вона може не мати гарного одягу, вчитися у не дуже престижній школі, харчуватися не так, як потрібно дитині. Але вона буде багатше багатьох інших дітей, якщо її по-справжньому будуть любити її тато й мама.Якось А.С. Лихачова мені сказала, що дитина з 13-го тижня вагітності відчуває ставлення до себе. Ретельно вивчаючи особливості внутрішньоутробного розвитку дитини, я зрозумів, де дійсно схований майбутній успіх дитини. Отже, найперший висновок або найперший крок на шляху до щастя дитини – це любов батьків один до одного. Коли вона є, дитина народжується як її необхідна закономірність, як матеріалізація цього незвичайно гарного і, на жаль, такого почуття, що усе рідше зустрічається. Дитина повинна бути бажаною. ЇЇ потрібно чекати всією родиною. Перебуваючи в материнському череві, вона повинна насолоджуватися ніжністю й любов'ю матері, чути (так, саме чути) ласкавий голос батька.Мені розповідала досвідчена акушерка, що вона, приймаючи пологи, легко визначає, дитина, що народились, бажана, чи ні. Коли все добре, коли мама й тато одружені, коли емоційний стан матері в період вагітності сприятливий, коли спосіб життя батьків підлеглий єдиній мети - виносити й народити, тобто з життя дорослих виключені алкоголь, паління, зловживання лікарськими препаратами і т.д. - можна бути впевненими: ви на шляху до народження щасливої людини.
Ці, власно прості думки, настільки захопили мене (тоді, в 80-ті роки), що я став подумувати про створення разом із професором А.С. Лихачовою цілого інституту сім'ї, завданням якого була б робота з родиною, що вирішила мати дитину.
Уже тоді стало зрозумілим, що так званий перинатальный (дородовий) період у житті дитини важливий не тільки для його майбутнього фізичного розвитку, але й розумового. З'явилося припущення, що в цей період можливо впливати на формування здатностей дитини, використовуючи спеціальні методики. Великих успіхів у цьому напрямку досягли російські й французькі вчені. Використовуючи музику, шедеври живопису, усе краще у світі прекрасного, впливаючи цим на матір, можливо вплинути на формування здібностей дитини у майбутньому. Тобто, враховуючи, що розвиток дитини йде надзвичайно інтенсивно, як ніколи більш не буде йти в її житті: за 9 місяців вона із клітки перетворюється в досконалу істоту, - дуже важливо створити такі умови й для неї, і для матері, щоб усе те краще, що закладене в ній природою: дивні здатності, пристрасть до пізнання й багато чого іншого не згубилося б через неготовність батьків.На жаль, створити такий інститут нам тоді не вдалося через цілий ряд обставин, з якими наша країна зіштовхнулася на рубежі 80- х і 90- х років. Але це не означає, що цим шляхом не пішли згодом інші. Сьогодні дуже багато фахівців у Харкові й інших містах працюють над цією проблемою. Звідси висновок другий: прагнете мати щасливу дитину, створіть найкращі умови для матері, забезпечивши дитині сприятливий період до його народження.І третє, останнє для цієї статті. Новонароджену дитину з пологового будинку повинен забрати Батько. Голова родини. Останнім часом молоді люди найчастіше перестали одружуватися, вінчатися в церкві. Живуть цивільним шлюбом або, як вони говорять, пробним шлюбом. Фактично з самого початку закладаючи міну під своє щастя, роблячи свій шлюб і свою родину нестійкими, вони таким же нестійким роблять щастя своєї дитини.Звертаючись до молоді, беру на себе сміливість порадити: одружуйтесь, вінчайтеся, оформляйте свій шлюб, називайтеся подружжям, з повагою, гордістю й любов'ю виголошуйте "мій чоловік", "моя дружина". Повірте мені, ваша дитина заслуговує на це. Адже в цьому її теперішнє й майбутнє щастя.

Киперштейн Борис Абрамович,
директор Яковлівської школи,
вчитель вищої категорії,
вчитель-методист.