Яковлівський ліцей Мереф'янської міської ради Харківської області

До природних наслідків належить усе, що відбувається природним чином, без втручання дорослих. Якщо ви будете стояти під дощем, то промокнете. Якщо ви не поїсте, то залишитесь голодними. Якщо ви забули своє пальто, то змерзнете.

Втручання й нотації дорослих неприпустимі. Дорослі все псують, коли лають дітей або кричать: «Я ж казав (а) тобі!», посилюючи тим самим їхні почуття провини, сорому й болю, які відволікають дітей від правильного осмислення досвіду своїхпомилок.

Адже коли діти припускаються помилок, вони, як правило, відчувають себе засмученими й винними. Якщо при цьому батьки починають їх звинувачувати, діти позбавляються можливості навчитись на своєму досвіді – дитина припиняє його аналізувати, фокусується на засвоєнні або захисті від почуття провини, сорому й болю.

Замість того щоби звинувачувати дитину, проявіть до неї співчуття й розуміння їїемоційного станута дайте їй можливість припускатись помилок, не дивлячись на природні наслідки: «Я знаю, тобі було важко залишитись голодним (отримати погану оцінку, втратити свій велосипед тощо)». Якщо це доречно, можете додати: «Я люблю тебе й вірю, що ти зможеш упоратися з цим».

Можливо, батькам буде важко відмовитись від надання своєчасної допомоги чинадмірної опіки, але це є одним з найбільш ефективних способів допомогти дитині розвинутивідповідальністьі самостійність. Давайте розглянемо приклад того, як батьки можуть використовувати природні наслідки, щоб допомогти своїм дітям.

Першокласник Дмитрик щодня забував удома свій шкільний обід. Мама переривала свою напружену роботу, щоб заїхати у школу й завести йому цей обід. У якийсь момент вона вирішила дати своєму сину відчути природні наслідки його безпечності (його помилки). Вона чітко й по-доброму пояснила Дмитрику, що він сам повинен нести відповідальність за свій обід і своєчасно класти його в рюкзак. Вона також сказала, що більше не буде привозити їжу у школу, якщо він вранці забуде покласти її в рюкзак. У подібних випадках завжди дуже важливо шанобливо обговорити з дитиною зміну лінії своєї поведінки.

Деякий час наміри мами не давали результатів, оскільки вчительці шкода було Дмитрика, і коли йому не було що їсти, вона давала йому гроші. Однак, коли мама дізналася про це й порозмовляла з учителькою, попросивши її більше не давати гроші, дитині довелося зіштовхнутися із природними наслідками своєї помилки.

Наступного разу, коли хлопчик забув свій обід, він за звичкою звернувся до вчительки, але та не змогла йому допомогти. Вона сказала: «Мені дуже шкода, Дмитрику, але ми домовилися з тобою та твоєю мамою, що ти повинен упоратися з цією проблемою самостійно». Потім хлопчик зателефонував своїй мамі із проханням привезти йому обід у школу. Мама також по-доброму, але непохитно нагадала йому про те, що він повинен упоратися з цією проблемою самостійно. Дмитрик трохи образився, а потім один із його друзів поділився з ним половинкою свого бутерброда.

Після цього випадку хлопчик рідко забував свій обід. Згодом він перейшов у другий клас і не тільки не забував обід удома, а і взяв на себе обов'язок самостійно готувати собі бутерброди у школу.

Багато дорослих не мають терпіння витримувати ниття або розчарування своїх дітей. Мамі Дмитрика теж нелегко було слухати, як її син вимагав привезти йому сніданок, і їй було важко зважитися засмутити свого сина. Вона навіть відчула деяке почуття провини, тому що її хлопчик залишився голодним, але все ж нагадала собі про те, що забутий обід – це просто маленька помилка, одна з багатьох, яких Дмитрик буде припускатись у своєму житті.

Якби мама не дотримувалася задуманого плану, хлопчик не навчився би відповідально ставитись до своїх ранкових обов'язків і не відчув би почуття задоволення від того, що зміг упоратися із проблемою сам. Замість цього він міг би звикнути до того, що кожного разу, коли в нього щось складається не так, він може нити та скаржитись, і хтось відгукнеться й подбає про його проблеми. Усвідомлюючи це, мама Дмитрика заспокоїлася й почала діяти.

Незважаючи на те, що природні наслідки допомагають дітям навчитись бути відповідальними, бувають випадки, коли дитині не слід давати можливість випробувати природні наслідки її помилок:

• 1. Коли дитина знаходиться в небезпеці. Дорослі не можуть дозволити дитині відчути природні наслідки того, що вона, наприклад, гуляє на вулиці поблизу проїжджої частини.
• 2. Коли природні наслідки помилок дитини порушують права інших людей. Дорослі не можуть дозволити, щоб їхня дитина кидала камінцями в іншу людину. Це одна із причин, чому за дітьми до чотирьох років слід уважно стежити. Єдиний спосіб, завдяки якому ви можете попередити можливі небезпечні ситуації для дітей цього віку, – контролювати їхню поведінку, щоб мати можливість вчасно втрутитись.
• 3. Якщо природні наслідки поведінки дітей, які не здаються їм проблемою, негативно позначаються на їхньому здоров'ї та благополуччі. Наприклад, для деяких дітей не видається проблемою, якщо вони не приймають душ, не чистять зуби, не виконуютьдомашню роботуабо харчуються нездоровою їжею.